Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону (Дунайська стратегія, англ. EU Strategy for the Danube Region) — довгострокова політика Європейського Союзу щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону.
Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону
була затверджена Радою ЄС 24 червня 2011 року. Стратегія спрямована на
забезпечення інфраструктурного, екологічного, соціально-економічного та
інституційного розвитку регіону.
В географічному плані Стратегія охоплює 14 країн:
- країни Євросоюзу - Німеччина (Баден-Вюртемберг, Баварія), Австрія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Словенія, Румунія, Хорватія та Болгарія;
- країни, які не є членами ЄС - Сербія, Боснія та Герцеговина, Чорногорія, Молдова та Україна.
Завдання
Згідно стратегії, 14 країн басейну ріки Дунай до 2020 року повинні реалізувати близько 200 проектів, пов'язаних із чотирма основними напрямками:
- об'єднання Дунайського регіону (транспорт, енергетика, культура, туризм);
- захист навколишнього середовища в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту і біорізноманіття);
- сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти і інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств шляхом розвитку кластерів і комплексів, вкладення коштів у розвиток знань і навичок співробітників);
- зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).
Принципи
- Відсутність зайвих бюрократичних інститутів. Проекти в рамках Стратегії реалізуються із залученням вже існуючих європейських інститутів відповідними міністерствами країн Дунайського макрорегіону. Особлива увага акцентується на посиленні ефективності двосторонніх міждержавних стосунків.
- Відсутність додаткових фінансових асигнувань. Вітається раціональне використання наявних асигнувань і програм.
- Відсутність спеціального європейського законодавства. Єврокомісія мінімізувала власний вплив виконання Стратегії, обмежившись суто координаційною функцією. Відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни макрорегіону, розподіливши між собою пріоритетні напрямки.
Стратегією передбачено співпрацю в рамках 11 пріоритетних напрямів з метою досягнення нижчезазначених цілей та показників:
1) поліпшення ситуації у транспортній сфері та розвиток єдиного транспортного комплексу:
1а) внутрішнє судноплавство (координатори – Австрія, Румунія);
1б) автомобільний, залізничний транспорт та авіаційне сполучення (Словенія, Сербія);
2) розвиток сталої енергетики (Угорщина, Чехія);
3) сприяння розвитку культури та туризму, контактам між людьми (Болгарія, Румунія);
4) відновлення та підтримка належної якості води (Угорщина, Словаччина);
5) моніторинг екологічних ризиків (Угорщина, Румунія);
6) збереження біорозмаїття, заповідників, якості повітря та земель (Німеччина – Баварія, Хорватія);
7) розвиток інформаційного суспільства шляхом впровадження
інформаційних технологій, наукових досліджень та поліпшення системи
освіти (Словаччина, Сербія);
8) підтримка конкурентоспроможності підприємств (Німеччина – Баден-Вюртемберг, Хорватія);
9) інвестиції в освіту та перепідготовку (Австрія, Молдова);
10) підвищення інституційної спроможності та адміністративної взаємодії (Австрія – Відень, Словенія);
11) взаємодія у подоланні викликів у сфері безпеки та боротьба з організованою злочинністю (Німеччина, Болгарія)
Фінансування реалізації проектів в рамках Стратегії може бути
здійснено за рахунок коштів в рамках наявних програм технічної допомоги
ЄС та міжнародних фінансових організацій, національних бюджетів.
Національним координатором діяльності, пов'язаної з участю України в
реалізації Стратегії, визначено Міністерство регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства України. У вересні 2011
року було утворено Координаційний центр з провадження діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії.
Наразі здійснюється робота щодо просування низки проектів
української сторони, які отримали Рекомендаційні листи від Координаторів
пріоритетних напрямів Стратегії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 994 відповідальність за загальну координацію діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону, покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Однак наразі планується внести зміни до зазначеної постанови у частині визначення координаційним центром Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
В
рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону наразі розглядається
питання щодо взаємодії пріоритетних напрямків 1а та 1b Стратегії, тобто
поєднання внутрішнього водного транспорту з авіаційним, залізничним та
авіаційним задля досягнення повної синергії транспортного комплексу
Дунайського регіону.
Одним з
пріоритетних завдань Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення до
2020 року ефективних мультимодальних терміналів у річкових портах
уздовж Дунаю і його судноплавних приток з метою ефективного поєднання
внутрішніх водних шляхів, залізничного транспорту і автомобільних доріг.
На сьогодні в цьому контексті реалізується низка спільних, перспективних проектів.
Зокрема,
це проект поромної переправи Орлівка – Ісакча, який був визнаний
найбільш оптимальним в рамках структур єврорегіону "Нижній Дунай" в
частині економіки та логістики.
Наявність
даної поромної переправи стане вагомим обгрунтуванням для будівництва
автомагістралі «Одеса - Рені», яка є складовою проекту Чорноморської
окружної автомагістралі, і потужним поштовхом до розвитку для
депресивних районів Придунайського регіону обох країн.
Також,
необхідно відзначити й активну участь України в реалізації
Люксембурзької Декларації щодо ефективного обслуговування водної
інфраструктури на р. Дунай 2012 року. В розвиток якої, 03.12.2014
підписано відповідні висновки та затверджено Майстер-план щодо
відновлення та обслуговування фарватеру ріки Дунай.
Необхідно
відзначити, що українською стороною на постійній основі здійснюється
оновлення національної дорожньої карти з метою практичного виконання
Майстер-плану.
Крім того, Україна
долучилася у якості спостерігача до проекту «Фарватер» (FAIRway
project), одним із завдань якого є оновлення та моніторинг дорожніх карт на регулярній основі.